Формування відпаду лісових насаджень в умовах урбоекосистем є індикатором рівня впливу біотичних і абіотичних чинників, передусім на їх життєвий стан. Значущість цих процесів полягає у пізнанні закономірностей розвитку деревостанів та використанні для прогнозування та оцінювання екосистемних послуг. В якості дослідних полігонів, як вагомих індикаторів антропогенно змінених територій, слугують території природнозаповідного фонду. Встановлено, що структура біомаси та видового складу лісових деревостанів пов’язана з процесами росту й розвитку живих дерев та утворення сухостійних дерев. Визначено, що біотичні й абіотичні чинники, внутрішньовидова конкуренція та особливості локальних умов формування і зростання деревостанів напряму й опосередковано впливають на життєвий стан основних лісотвірних видів. Виявлено, що у середньовіковому дубовому насадженні відпад дерев упродовж дослідного періоду (2016-2020 рр.) переважав над приростом наземної фітомаси деревостану. Визначення обсягу депонованого вуглецю у надземній фітомасі деревостанів відображає невластиву для переважної кількості індикаторних територій динаміку. Формування відпаду зумовило динаміку структури депонованого вуглецю у фітомасі дослідних деревостанів за видами дерев та вплинуло на збільшення резервуару вуглецю в мертвій деревині й початок емісії вуглецю внаслідок розкладання детриту
біомаса, фітомаса, депонований вуглець, лісові насадження