У статті наведено результати досліджень структурно агрегатного складу чорнозему типового залежно від обробітків ґрунту при вирощуванні сої за різних попередників. Встановлено, що мінімізація обробітку покращувала структурно агрегатний склад чорнозему типового. Найвищий уміст агрономічно-цінних агрегатів у 0-10 см шарі ґрунту формувався за мілкого на 12- 14 см і поверхневого на 6-8 см обробітків – 66,2-69,56 %. За безполицевого чизельного обробітку ґрунту їх частка становила 64,54-66,70 %, а оранки на 20- 22 см – 62,76-64,69 %. У варіанті прямої сівби – 63,77-67,31 %. Упродовж вегетації сої спостерігається збільшення частки агрономічноцінної фракції за рахунок зменшення пилуватої і брилистої. За проведення оранки на 20-22 см частка фракції ґрунту (10–0,25 мм) становила 70,8-72,6%, безполицевого обробітку (чизель на 20-22 см) – 71,5-74,0%, мілкого обробітку (дискова борона на 12-14 см) – 71,6-74,5%, поверхневого обробітку (дискова борона на 6-8 см) – 72,4-75,1 %, прямої сівби – 67,9-71,7%. Найвищий показник коефіцієнта структурності верхнього шару грунут (0-10 см) на початку вегетації сої відмічено у варіантах мілкого та поверхневого обробітків ґрунту: за попередника пшениця озима – 2,16 і 2,29, ячмінь ярий – 2,01 і 2,14, кукурудза на зерно – 1,96 і 2,09, соняшник – 1,98 і 2,03, соя – 1,93 і 1,99. У нижніх шарах ґрунту (10-20 і 20-30 см) цей коефіцієнт був вищим на ділянках без обертання скиби за рахунок ущільнення цих шарів і як результат сильнішого контакту окремих частинок. На час збирання культури у всіх варіантах незалежно від досліджуваних чинників структура ґрунту покращувалася
структурно агрегатний склад, коефіцієнт структурності, чорнозем типовий, урожайність сої, обробіток ґрунту