Сформовано засади удосконалення еколого-правових інструментів держуправління мисливським господарством у вітчизняних агроландшафтах на основі інституційних, законодавчих і нормотворчих ініціатив, а саме: зрівноваження господарсько-правових відносин користувачів польових угідь, їх зобов’язання до підтримки посезонної екологічної ємності агроценозів; впровадження регуляторних актів з охорони фауни у процесі сільськогосподарської діяльності; раціоналізація організаційно-контрольних засад щорічних обліків польової дичини і видачі дозволів на спеціальне використання мисливських тварин неліцензійних видів тощо. Також, серед моногалузевих засад управління ресурсами польової дичини подальшому автономному вдосконаленню можуть також підлягати: наукові підходи до мисливськогосподарського бонітування агроландшафтів з урахуванням їхніх сучасних еколого-господарських характеристик; організаційно-контрольні та суто прикладні інструменти моніторингу мисливської фауни; екологічні засади визначення оптимальної і експлуатаційної щільностей диких тварин, способи управління їх угрупованнями шляхом планування вилучення дичини за просторовими та кількісно-якісними принципами; правила визначення і керівництва відтворювальними ділянками тощо
мисливське господарство, агроландшафти, польова фауна, інституційно-правові та еколого-господарські інструменти
Використані джерела в процесі публікації