Актуальність роботи зумовлена необхідністю подолання загрозливими масштабами агрофізичної деградації ґрунтів України та виконання вимог Європейської зеленої угоди шляхом переходу від традиційних інтенсивних технологій до екологічно безпечних практик – зокрема, впровадження сумісних посівів і застосування органічних добрив для досягнення нульового рівня деградації земель. Метою статті було дослідження впливу різних систем удобрення у посівах ячменю ярого, гороху та в сумісному посіві ячменю, гороху і бобів на структурно-арегатний склад чорнозему типового середньосуглинкового. Методологія У роботі використовували польовий, лабораторний метод сухого просіювання зразків грунту для визначення структурно-агрегатного складу, аналітичний і статистичний методи. Було встановлено, що трьохкомпонентний сумісний посів ячменю, гороху і бобів забезпечив найкращий структурний стан чорнозему типового серед усіх трьох варіантів культур для всіх систем удобрення. За вмістом агрономічно цінних агрегатів розміром 0,25-10 мм перевага інтеркропінгу порівняно з ячменем становила 10,76 %, над горохом – 5,06 % у шарі 0-30 см. За вирощування гороху структурний стан ґрунту був кращим порівняно з монопосівом ячменю. Серед систем удобрення найвищий коефіцієнт структурності встановлений при внесення компосту у розрахунку на N50, поступався варіант із вермикомпостом, нижчі значення отримали на варіантах сумісного внесення компосту, вермикомпосту та мінеральної форми азоту, найгіршим варіантом за впливом на структуру ґрунту був варіант мінерального удобрення N50. Практичне значення роботи полягає у тому, що для збереження та відновлення структури ґрунту потрібно застосовувати внесення таких органічних добрив як компост і вермикомпост, а також те, що використання винятково мінерального азотного удобрення погіршує стуктурно-агрегатний склад ґрунту
структура ґрунту; агрономічно цінні агрегати; здоров’я ґрунту; горох; боби; ячмінь