В умовах деградації дерново-підзолистих ґрунтів удосконалення систем удобрення картоплі із застосуванням біологізації є необхідним для збереження та відновлення їх родючості. Метою статті була оцінка структури врожаю, урожайності та якості бульб картоплі за використання мінеральних добрив, соломи жита, сидератів люпину та редьки олійної. Дослід було проведено господарстві «Прогрес» Козелецького району Чернігівської області Інституту сільськогосподарської мікробіології на дерново-слабкопідзолистому супіщаному ґрунті на водно-льодовикових відкладах. У результаті проведених досліджень встановлено, що за впливом на розподіл бульб картоплі різної ваги, показники урожайності, вмісту сухої речовини найкращим був варіант із вирощуванням люпину вузьколистого в якості сидерату та внесенням N120P90K120. Зокрема, урожайність у цьому варіанті становила 23,1 т/га, що на 15,9 т/га більше порівняно з контролем (7,2 т/га), а застосування мінеральних добрив забезпечило приріст урожайності на рівні 12,1 т/га. Використання редьки олійної для сидерації сумісно з N120P90K120 дещо поступалося варіанту з люпином і мінеральним удобренням, але мало переваги над варіантом соломи і N120P90K120 за структурою врожаю і вмістом сухої речовини, водночас на цьому варіанті отримали найвищий приріст вмісту крохмалю – 0,7 %. Водночас застосування біологізованих систем удобрення забезпечило підвищення врожайності у 2,0-3,0 рази порівняно з контролем. За вирощування сидератів показники врожайності, розподілу бульб та їх якості були нижчими порівняно з варіантом N120P90K120. Практичне значення роботи полягає у тому, що варіант поєднання люпину як сидерату з мінеральним удобренням може бути рекомендований як для вирощування в промислових насадженнях картоплі, так і для присадибних господарств, оскільки він забезпечує формування стійких врожаїв високої якості
сидерати; солома; мінеральні добрива; вміст крохмалю; бульби картоплі; дерново-підзолистий ґрунт; Полісся