Якість зерна кукурудзи є важливим показником ефективності агротехнологій і формується під впливом просторової неоднорідності ґрунтово-кліматичних умов та рівня внутрішньоценозної конкуренції. Метою дослідження було встановити вплив зон продуктивності поля та змінних норм висіву на урожайність і показники якості зерна кукурудзи, зокрема натуру, масу 1000 зерен, вміст крохмалю, білка та жиру. Польові дослідження проводили упродовж 2023-2025 рр. у межах трьох зон продуктивності поля (високої, середньої та низької), виділених на основі багаторічних карт урожайності та просторового аналізу. Дослід закладали з використанням п’яти норм висіву – 65, 70, 75, 80 та 85 тис. насінин/га. Результати досліджень показали, що зона продуктивності була домінуючим чинником формування урожайності та якісних показників зерна, тоді як норма висіву визначала ступінь реалізації потенціалу в межах кожної зони. Найвища середня урожайність (11,3 т/га) сформувалася у високопродуктивній зоні за норми висіву 80 тис. насінин/га, тоді як у низькопродуктивній зоні максимальні показники не перевищували 7,7 т/га. Натура зерна та маса 1000 зерен знижувалися у напрямку від високих до низьких зон продуктивності, що свідчить про погіршення умов наливу зерна за обмеженого ресурсного забезпечення. Вміст крохмалю був вищим у високопродуктивних зонах (у середньому до 72,5 %), тоді як у середніх і низьких зонах спостерігалося підвищення концентрації білка та жиру, що відображає адаптивну реакцію культури на стресові умови та зниження врожайності. Отримані результати підтверджують доцільність застосування зонально диференційованих норм висіву як інструменту одночасної оптимізації урожайності та якості зерна кукурудзи
Zea mays L., урожайність, показники якості зерна, натура, маса 1000 зерен, вміст крохмалю, білка і жиру, диференційована сівба, зона продуктивності