Біометричні показники кукурудзи є важливим індикатором ефективності агротехнологій та відображають адаптивну реакцію культури на просторову неоднорідність умов вирощування. Метою дослідження було встановити вплив зональної продуктивності та норм висіву на висоту та формування сухої речовини кукурудзи на ранніх етапах органогенезу. Польові дослідження проведено у 2023-2024 рр. у межах трьох зон продуктивності поля: високої, середньої та низької. Варіювали п’ять норм висіву – від 65 до 85 тис. насінин/га. Результати досліджень свідчать, що зона продуктивності чинила основний вплив на біометричні параметри рослин, тоді як норма висіву мала додатковий, але менш суттєвий ефект. На стадії розвитку кукурудзи V2-V3 максимальні показники сухої речовини (до 23,5 %) спостерігалися у високопродуктивній зоні за норми висіву 70 тис. насінин/га. У низькопродуктивних зонах показники знижувались до 15,5 %. Висота рослин у цій фазі варіювала від 22,5 см у високій зоні до 16,6 см у низькій зоні продуктивності. У фазі початку цвітіння (R1) відзначено зменшення вмісту сухої речовини у напрямку до менш продуктивних зон: від 31,7 % (висока зона, 70 тис./га) до 25,3 % (низька зона, 85 тис./га) у 2023 р. Висота рослин варіювала від 252 см у високопродуктивних зонах до 143 см у низьких. Біометричні параметри кукурудзи можна використовувати як надійний критерій для оцінки реакції культури на диференційовані технологічні прийоми, що є перспективним напрямом у системах точного землеробства. Застосування зонально диференційованих норм висіву дозволяє підвищити ефективність використання ресурсів та оптимізувати агротехнології вирощування кукурудзи на неоднорідних за продуктивністю полях
Zea mays L., висота рослин, диференційована сівба, густота стояння, суха речовина