Кліщ Varroa destructor розглядається як основна біотична загроза для A. mellifera європейського походження. Популяція кліща може призвести до втрати бджолиній сім’ї за перший рік паразитування. У межах пасіки варооз призводить до прояву вірусних хвороб, сприяє чутливості до отруєнь інсектицидами, збільшує матеріальні і трудові витрати на проведення противароозних заходів. Мета роботи полягала у вивченні динаміки епізоотичного процесу вароозу через порівняння інвазованості ураження через десятиліття в розрізі 2008-2011 та 2018-2021 років в областях України. Матеріалом для статистичного аналізу слугували річні форми звітності № 2-Вет "Звіт про роботу державних лабораторій ветеринарної медицини". Середня інвазованість вароозом бджіл за 2008-2011 роки склала 3,8 %. Рівень інвазованості у цей період часу коливався в межах від 1,2 до 5,1 %. За період 2018-2021 роки визначено середню інвазованість бджіл вароозом – 2,4 %. Зниження інвазованості вароозу з 3,8 до 2,4 % спостерігається за поліпшенні епізоотичної ситуації на півночі і центрі України у Київській, Житомирській, Чернігівській Сумській, Чернівецькій, Одеській, Вінницькій, Черкаській, Полтавській та Харківській області. За роки досліджень Закарпатська та Львівська область стабільно залишається у тимчасово благополучній зоні ризику із-за розвинутого пакетного бджільництва, за якого проводяться весняні противароозні обробки бджолиних сімей. Нашими дослідження підтверджується вплив географічно-кліматичних чинників на інвазивність та поширеність захворювання. Широкий вибір лікувально профілактичних препаратів дає можливість розробити більш ефективні схеми та техніки противароозних обробок бджолиних сімей на пасіках. Однак певна хаотичність та розрізненість науково-виробничих досліджень не дозволяє знизити динаміку інвазивності у всіх адміністративних областях України.
Varroa destructor, варооз, варроатоз, поширення, епізоотичний процес, інвазованість, зони ризику