Визначальною умовою підвищення продуктивності посівів сої є розробка та впровадження у виробництво таких технологій її вирощування, які найбільш повно відповідають генетичним особливостям сорту та враховують взаємодію рослинного організму із сукупним впливом гідротермічних умов і антропогенних факторів. Серед критеріїв оцінки ефективності технологічних прийомів вирощування культури одними з найголовніших є вихід та якість товарної продукції. Метою досліджень, проведених впродовж 2013-2015 рр., було встановити вплив інокуляції насіння мікробним препаратом Фосфонітрагін та різних норм і строків внесення мінеральних добрив на урожайність та якість насіння сортів сої різних груп стиглості в умовах Лісостепу правобережного. Встановлено, що модель технології вирощування інтенсивних сортів сої Вільшанка та Сузір’я, яка передбачала застосування інокуляції насіння бактеріальним препаратом на основі штамів бульбочкових бактерій (Br. japonicum) і фосформобілізуючих мікроорганізмів (B. mucilaginosus) та внесення N30P60K60 в основне удобрення і N15 у підживлення у фазі бутонізації забезпечила найвищу урожайність – відповідно 2,91 та 3,17 т/га, що більше ніж на контролі на 54,0 та 44,7 %. На цьому ж варіанті було отримано і найвищий вихід сирого протеїну та олії – у скоростиглого сорту, відповідно, 1,18 та 0,62 т/га, у середньостиглого – 1,32 та 0,63 т/га
соя, сорт, інокуляція, мінеральне добриво, азотне підживлення, урожайність, сирий протеїн, олія