Тонус автономної нервової системи розглядають з одного боку, як один із проявів гомеостазу, а з іншого, як один з механізмів його регуляції. Переважання тонічного впливу парасимпатичної і симпатичної частин автономної нервової системи прийнято визначати як ваготонію та симпатикотонію. Тонус автономної нервової системи корів визначали за допомогою тригеміновагального тесту. Відповідно до отриманих результатів, тварину відносили до нормотоніків, симпатикотоніків чи ваготоніків. Тонус автономної нервової системи у корів влітку був обернено пов’язаний із вмістом Купруму в цільній крові (r=−0,62; p<0,05) й клітинах крові (r=−0,58; p<0,05). Взимку кореляція тонусу автономної нервової системи у корів з його вмістом у цільній крові, її сироватці й клітинах крові вірогідних значень не досягала (r=−0,21–0,36). Підвищений тонус парасимпатичного відділу автономної нервової системи незалежно від пори року майже не впливав на вміст Купруму в сироватці, цільній крові та її клітинах (ղ²х=0,01–0,23). Водночас, симпатикотонія влітку вірогідно впливала лише на вміст Купруму в клітинах крові –ղ²х=0,58 (р<0,05), тоді як взимку цей ефект значно збільшувався (ղ²х=0,91; p<0,001). Проведеним багатофакторним дисперсійним аналізом встановлено залежність вмісту Купруму від тонусу автономної нервової системи та пори року. Проте, вегетативний статус корів вірогідно впливав на його вміст лише в клітинах крові (F=8,59>FU=4,41; p<0,01), а пора року лімітувала вміст Купруму лише у цільній крові (F=12,12>FU=3,55; p<0,01)
тонус автономної нервової системи, Купрум, ваготоніки, симпатикотоніки, нормотоніки, пора року