Наукові доповіді Національного університету біоресурсів і природокористування України

Сучасна кінологічна служба України є невід’ємною складовою частиною Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби, Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Метою даного дослідження було висвітлити історію становлення кінології. Для вирішення цього питання було поставлено завдання зібрати та систематизувати данні стосовно розвитку кінології. У процесі досліджень було використано наступні методи досліджень: загальнонаукові – логічного аналізу, узагальнення, класифікації, систематизації, актуалізації та порівняння; історичні – біографічний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний. Історія відносин людини і собаки бере свій початок більше 500 тис. років тому. В архівних документах збереглись записи про використання собак у військовій справі більше 6000 років тому в Євразії, Африці та Північній Америці. Вже 7000 років до н.е., було широко поширене цілеспрямоване розведення собак.  На сьогоднішній день розрізняють три основних напрямки собаківництва: службове, що включає пастуше, пов’язане з різними галузями тваринництва, їздове (упряжне) і власне службове – використання собак для караульної, розшукової та інших служб; мисливське (промислове і спортивне); декоративне (розведення переважно кімнатних собак оригінальних форм, собаккомпаньйонів). Отже, вивчення історії кінології дасть змогу більш       широко використовувати можливості собак в сучасній кінологічній службі

кінологія; собака; історія; використання собак