Розвиток аграрного виробництва неупинно зв’язаний із використанням мінеральних добрив, які покращують забезпеченість сільськогосподарських культур макро- і мікроелементами та валовими зборами продукції рослинництва. Після внесення мінеральних добрив врожай сільськогосподарських культур збільшується більш ніж на 30%. Тому для характеристики родючості ґрунтів науковці рекомендують використовувати агрохімічні показники, які є результатом сумісної дії, як природних чинників, так і виробничої діяльності людини [1]. Одночасно вказується на можливість використання агрохімічних показників для оцінки рівня родючості ґрунтового покриву і оцінки придатності їх для створення спеціальних сировинних зон [2-3]. Сьогодні ґрунти в басейні р. Іква виснажені через недотримання науковообґрунтованих сівозмін та технологій обробітку ґрунту, зниження культури землеробства, зменшення обсягів внесення мінеральних та органічних добрив, розвиток водної ерозії. У зв’язку з цим з’являється можливість провести оцінку не лише рівня родючості ґрунтового покриву, але і його придатності вимогам спеціальних сировинних зон. Територія басейну р. Іква лежить у межах Бродівського району Львівської області, Кременецького району Тернопільської області та Дубенського і Млинівського районів Рівненської області. Досліджуючи агроекологічний стан одним з важливих показників є рівень родючості ґрунтового покриву басейну р. Іква. Реформування земельних відносин убасейні р. Іква призводить до поступового збільшення вмісту макроелементів, але з 1996 року все ж таки зберігається негативна тенденція погіршення балансу азоту, фосфору та калію. Для оцінки показника родючості проаналізовано вміст легкогідролізуючого азоту, рухомого фосфору та обмінного калію. Здійснено просторовий аналіз придатності ґрунтів для створення спеціальних сировинних зон та визначено території, які є малопридатними для вирощування сільськогосподарських культур
ґрунти, рівень родючості, спеціальні сировинні зони, антропогенне навантаження
Використані джерела в процесі публікації