Лісові екосистеми Карпатського регіону характеризувалися високою біорізноманітністю, однак у сучасних умовах зазнали суттєвого впливу кліматичних змін та антропічного навантаження, що призвело до зниження їх стійкості. У цих умовах особливого значення набуло вивчення ролі мікоризоутворюючих грибів як одного з ключових чинників підтримання функціональної стабільності деревостанів. Метою роботи стало встановлення ролі мікоризних асоціацій у забезпеченні стабільності та адаптаційної здатності лісових екосистем за участі Abies alba. У досліджуваних деревостанах було встановлено високий рівень різноманіття мікоризоутворюючих грибів із домінуванням ектомікоризних симбіонтів, частка яких становила близько 80-85 % від загального видового складу. Інтенсивність мікоризації варіювала в межах 40-80 % залежно від типу насаджень та екологічних умов. Найвищі показники мікоризації було зафіксовано у чистих ялицевих деревостанах (72,5 %) та на екологічно стабільних ділянках із добре розвиненим ґрунтовим покривом, тоді як у порушених насадженнях цей показник знижувався до 47,2 %. Виявлено тісний зв’язок між інтенсивністю мікоризації та життєвим станом дерев: у здорових дерев середній рівень мікоризації становив 72,3 %, а у сильно ослаблених – лише 37,8 %. Отримані результати підтвердили важливу роль мікоризних асоціацій у підвищенні стійкості дерев до абіотичних стресів та підтриманні функціональної стабільності лісових екосистем. Практичне значення результатів полягало у можливості використання інтенсивності мікоризації як індикатора стану деревостанів та врахування ролі мікоризних асоціацій при плануванні лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення стійкості лісів
ектомікориза; біорізноманіття грибів; життєвий стан дерев; едафічні чинники; абіотичний стрес; ґрунтові умови; симбіотичні взаємодії