У контексті глобальних кліматичних змін та продовольчої кризи, соя (Glycine max) потребує оптимізації генетичного потенціалу для забезпечення стабільної та високої продуктивності через ідентифікацію генотипів з високою адаптивністю в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах, зокрема Лісостепу України. Мета дослідження полягала у вивченні впливу сортових особливостей на формування ключових морфологічних і продуктивних ознак сої та оцінці її компенсаційної здатності протягом двох років досліджень. Дослідження проводили протягом 2024-2025 років із застосуванням польового, біометричного та кореляційного аналізів для оцінки висоти рослин, кількості бобів на рослині, кількості гілок та маси 1000 насінин. Встановлено високу сортову залежність усіх досліджуваних ознак, що підкреслює визначальне значення генотипу. Виявлено сильну від’ємну кореляцію між висотою рослини та кількістю бобів на рослину (r = -0,897), що свідчить про негативний вплив надмірного вегетативного росту на генеративну продуктивність через порушення балансу джерел і стоків. Підтверджено, що інтенсивність гілкування мала лише слабкий вплив на формування врожаю. Виявлено механізм компенсаційної здатності в роки досліджень (фенотипової пластичності): зниження кількості бобів у несприятливих умовах призводило до компенсаторного збільшення маси 1000 насінин. Серед досліджених зразків сорти ‘ЕС Ментор’, ‘Антрацит’ і ‘Муза’ мали найбільш збалансоване поєднання високої насіннєвої продуктивності, якості насіння та задовільної висоти прикріплення нижніх бобів. Результати дослідження надають важливу інформацію для оптимізації сортового складу в регіоні, а також слугують основою для селекційної роботи, спрямованої на адаптацію сої та підвищення ефективності зав'язування плодів у зоні Лісостепу
генотип, морфологічні ознаки, компенсаційна здатність, вегетативний ріст, кореляційний аналіз