Цикорій коренеплідний (Cichorium intybus L.) є важливою технічною культурою, цінною завдяки високому вмісту інуліну та функціональних біоактивних сполук. Оптимізація мінерального удобрення залишається ключовим фактором для максимізації врожайності та поліпшення біохімічного складу в умовах змін клімату. Метою даного дослідження було оцінити вплив азотного та фосфорно-калійного удобрення на урожайність та біохімічні показники цикорію. Польові дослідження проводилися у 2021-2023 рр. у Правобережному Лісостепу України на чорноземі слабогумусному за двофакторною схемою, що включала 5 варіантів азотного удобренння (0-200 кг/га) та п’ять варіантів фосфорно-калійного удобрення (0-120 кг P2O5 та 0-200 кг K2O). Урожайність коренеплодів, загальний вміст цукрів, вміст інуліну, редукуючих цукрів та ступінь полімеризації визначали за стандартизованими біохімічними та статистичними методами (дисперсійний аналіз, post-hoc тест Tukey’s HSD, Principal Component Analysis (PCA), кластерний аналіз). Результати досліджень показали, що азотне удобрення впливало на всі біохімічні показники та урожайність, але найбільше на вміст інуліну (до 75 % від сухої речовини) та ступінь полімеризації, тоді як фосфорно-калійні добрива лише на урожайність та ступінь полімеризації. Максимальна середня врожайність у роки досліджень (35,4 т/га) була досягнута при внесенні N150P90K150, тоді як надмірне внесення азотних та фосфорно-калійних добрив (200 кг/га) знижувало продуктивність посівів та урожайність. Загальний вміст цукрів та інуліну зростав при внесенні азоту до 150 кг/га, після чого спостерігалося зниження. PCA підтвердив домінуючу роль азоту у формуванні як урожайності, так і біохімічних показників. Оптимальні норми азоту (100-150 кг/га) у поєднанні з помірними рівнями фосфорно-калійного удобрення забезпечували стабільну врожайність коренеплодів та високий вміст інуліну, що є важливим як для промислової переробки, так і для сталого агровиробництва
кореляція, інулін, цукри, Principal Component Analysis, полімеризація