Актуальність дослідження зумовлена специфікою лісових екосистем у зеленої зони м. Київ, які перебувають у зоні інтенсивного антропогенного навантаження та відіграють критичну роль у міському середовищі. Мета дослідження полягала в аналізі змін санітарного стану лісів зеленої зони, визначенні ключових факторів, що призводять до їх деградації, та розробці рекомендацій щодо їх покращення. У дослідженні застосовано аналіз та узагальнення матеріалів лісовпорядкування, літературних даних, загальновідомі методи лісівництва та лісової таксації (рекогносцирувальне та детальне обстеження насаджень), а також лісопатологічні методи для виявлення та аналізу санітарного стану соснових насаджень. Протягом 2020-2024 рр. виявлено знижений рівень загальної стійкості соснових насаджень, оскільки близько 25 % з них відносяться до стиглих та перестійних, які втрачають свої природоохоронні та естетичні функції. Збільшення обсягів сухостою є результатом заселення ослаблених насаджень стовбуровими шкідниками, такими як великий сосновий лубоїд (Tomicus piniperda L.), малий сосновий лубоїд (T. minor Hartig.), верхівковий короїд (Ips acuminatus Gyllenhal), шестизубчастий короїд (Ips sexdentatus Boerner), синя соснова златка (Phaenops cyanea Fabricius), чорний сосновий вусач (Monochamus galloprovincialis Ol.) та сірий довговусий вусач (Acanthocinus aedilis L.). Виявлені популяції комах-ксилофагів характеризувалися низьким та середнім ступенем заселення і були відмічені лише на дуже ослаблених деревах. Найбільша площа соснових насаджень (690,0 га), охоплена вибірковими санітарними рубками, припала на 2020 рік, що свідчить про вплив негативних чинників. Аналіз типологічної структури показав, що найбільш поширеними є субори (54,8 % площі), а серед гігротопів переважають свіжі умови (94,72 % за площею). Переважають високопродуктивні деревостани Ів-ІІ класів бонітету (99,1 % площі) та середньовікові деревостани (56,5 % площі). Загальний обсяг накопиченої мертвої деревини становить 285,4 тис. т, з яких 86,2 % зосереджено у соснових лісах, причому найбільшим резервуаром вуглецю є лісова підстилка (65,1 %). Середній показник щільності мортмаси у соснових деревостанах становить 2,61 кг·м⁻². Отримані результати можуть бути використані для розробки ефективних заходів із покращення санітарного стану соснових насаджень у лісах зелених зон, підвищення їх стійкості до шкідників та хвороб, а також для оптимізації рекреаційного навантаження
рекреаційне навантаження, комахи-ксилофаги, вибіркові санітарні рубки, мортмаса, лісові екосистеми