У контексті підвищеного радіоактивного забруднення водних екосистем після Чорнобильської аварії постає необхідність у науково обґрунтованому виборі кормових добавок для зменшення накопичення 137Cs у рибі. Метою дослідження було визначення оптимальних концентрацій та видів гексаціанофератів/Берлінської лазурі (БЛ) в кормах з огляду на їхню радіологічну ефективність і економічну доцільність. У дослідженні застосовано метод мокрого гранулювання кормів з додаванням фероцину, залізо-гексаціаноферату калію (KFCF) та амонію (AFCF) у концентраціях 0.1 % та 1 %, з подальшим проведенням серії batch-дослідів із заміром питомої активності 137Cs та обчисленням коефіцієнтів розподілу у часі. Результати показали, що зволоження корму у водному середовищі призводило до трикратного збільшення його маси протягом першої години контакту, після чого досягався стаціонарний рівень. Для всіх типів БЛ коефіцієнти розподілу 137Cs стабільно зростали протягом перших 120 хвилин і досягали 3.5-4.5 л/кг при вмісті 0.1 % БЛ та 5.6-6.2 л/кг при 1 %. Статистично достовірної різниці між типами гексаціанофератів не зафіксовано, що свідчить про подібну ефективність фероцину, KFCF і AFCF при однаковій концентрації. Водночас встановлено, що підвищення концентрації з 0.1 % до 1 % збільшує ефективність лише вдвічі, що ставить питання про економічну доцільність такого кроку. Практичне значення отриманих даних полягає у можливості використання кормів із додаванням найдоступніших форм Берлінської лазурі для зниження радіоактивного навантаження у рибництві, зокрема в умовах радіаційно забруднених водойм
радіоцезій, гексаціаноферат, контрзахід, радіоактивне забруднення, прісноводна риба, фактор зменшення