Актуальним є створення нормативного середовища для інтеграції цифрових технологій у стандартизаційні процедури. Мета дослідження полягала у вивченні можливостей гармонізації української нормативної бази з міжнародними вимогами, виявленні бар’єрів впровадження інновацій та окресленні перспектив розвитку галузі до 2030 року. У межах дослідження застосовано методи порівняльного аналізу нормативних документів, контент-аналіз публікацій, аналітичні й описові методи. Розглянуто як українські – ДСТУ, так і міжнародні стандарти – ISO, FSC, PEFC, що регламентують вимоги до якості, безпеки та екологічності лісової продукції. У результаті проведеного дослідження виявлено сучасні інноваційні підходи до стандартизації в лісовому товарознавстві, серед яких ключове значення мають цифрові технології, блокчейн-системи, алгоритми штучного інтелекту та засоби дистанційного моніторингу. На основі опрацювання зарубіжного досвіду (Німеччина, Канада, Швеція) і української практики доведено ефективність цифрових платформ для контролю відповідності, систем онлайн-сертифікації, використання дронів і супутникового моніторингу. Визначено, що провідні країни вже впровадили інтегровані екосистеми, які поєднують стандарти, інтелектуальні алгоритми та сертифікаційні ланцюги. В Україні ініційовано електронне кодування продукції, створення баз сертифікованих ділянок, але подальший розвиток стримується через недофінансування, фрагментарність політики та нестачу кадрів. Запропоновано напрями удосконалення: залучення міжнародної технічної допомоги, розвиток державно-приватного партнерства, оновлення освітніх програм. Особливу увагу приділено необхідності формування єдиної уніфікованої системи оцінювання лісопродукції відповідно до вимог міжнародної торгівлі. Результати цього дослідження можуть слугувати основою для формування стратегічних рішень у сфері модернізації української системи стандартизації
лісова продукція, сертифікація FSC, цифрові технології, сталий розвиток, контроль якості, інновації в лісовому господарстві