Надано результати оцінювання вуглецедепонувальної здатності соснових насаджень м. Києва як важливої екосистемної функції лісів в умовах урбанізованого середовища. Методичною основою дослідження кількісних показників вуглецедепонувальної здатності міських лісів слугує «напівемпіричний» метод оцінювання річного приросту загальної продукції фітомаси (чистої первинної продукції). Загалом оцінювання вуглецедепонувальної здатності соснових лісів у міських лісах Києва охоплює понад 10 тис. лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю на площі понад 25 тис. га. Встановлено, що вуглецедепонувальна здатність соснових лісів Києва становить понад 120 тис. т вуглецю, водночас середня вуглецедепонувальна здатність досліджуваних деревостанів становить 490 г С·(м2)-1·рік-1. Понад 95 % вказаних обсягів вуглецю депонується насадженнями сосни звичайної. Визначено лісівничі особливості формування вуглецедепонувальної здатності сосняків у насадженнях з різними біометричними характеристиками. Зокрема, майже 30 % депонованого вуглецю припадає на насадження І класу бонітету, а частка насаджень штучного походження становить 67,7 %. Встановлено вагомий вплив біометричних характеристик насаджень на показники інтенсивності депонування вуглецю досліджуваними насадженнями. Найвищі значення середньої вуглецедепонувальної здатності характерні для насаджень VI та VII класів віку, які характеризуються показниками на рівні 530 та 540 г С·(м2)-1·рік-1відповідно. Для насаджень Іb класу бонітету характерні значення понад 600 г С·(м2)-1·рік-1, тоді як для насаджень IV класу бонітету досліджуваний показник становить близько 280 г С·(м2)-1·рік-1. Одержані результати є основою для моніторингу екосистемного потенціалу міських лісів Києва
вуглець, депонування, екосистемні функції, соснові насадження, міські ліси