Соя – найважливіша високобілкова та олійна культура світового землеробства. Високий рівень урожайності вона формує лише в посівах з оптимальною щільністю стеблостою та рівномірно розподіленими на площі живлення і добре сформованими рослинами. Такі параметри соєвого агрофітоценозу значною мірою досягаються за рахунок отримання дружних та своєчасних сходів, високої польової схожості і доброї виживаності рослин впродовж вегетації. Метою досліджень, проведених у 2013-2015 рр., було встановити вплив норм і строків внесення мінеральних добрив та інокуляції насіння мікробним препаратом поліфункціональної дії Фосфонітрагін на динаміку густоти стояння та виживаність рослин сої в умовах Лісостепу Правобережного. Під час проведення досліджень було застосовано візуальний, кількісний та статистично-математичний методи спостережень та досліджень. Встановлено, що в умовах правобережного Лісостепу України найбільш сприятливі умови для росту, розвитку і збереження рослин сої на одиниці площі впродовж вегетації були сформовані на варіантах, що передбачали поєднання інокуляції насіння препаратом на основі штамів бульбочкових бактерій і фосформобілізуючих мікроорганізмів та внесення N30P60K60 в основне удобрення та N15 у підживлення у фазі бутонізації. За такої технологічної моделі вирощування виживаність рослин сої у сорту Вільшанка складала 95,2 %, у сорту Сузір’я – 94,7 %, в наслідок чого густота стояння рослин на період збирання становила, відповідно 60,5 та 62,4 шт./м2
соя, сорт, бактеризація, мінеральне добриво, азотне підживлення, польова схожість, густота стояння рослин, виживаність рослин