Старовинні парки, розташовані у населених пунктах нашої держави, складають значну частку культурно-історичної, екологічної та соціально-економічної цінності природних ресурсів. Саме тому питання їх збереження, охорони та відновлення є сьогодні надзвичайно актуальним. Об’єкт дослідження – найстаріший міський парк в Україні. Проведені впродовж тривалого часу дослідження із використанням загальноприйнятих методик дали змогу вивчити етапи становлення парку, його таксономічну, вікову та просторову структуру, оцінити якісний стан насаджень. Виявлено, що у парку зростає 76 таксонів дерев і кущів, серед яких суттєво переважають листяні рослини. Найбільше деревних рослин у віці 20-60 років, однак виявлені екземпляри, які зростають у парку з моменту його закладання (понад 300 років). Відзначається відсутність у парку диференційованої вертикальної структури та паркових узлісь, а також незадовільний стан квітників та газонів. Актуальною залишається проблема надмірного рекреаційного навантаження, яке проявляється в ущільненні ґрунту та погіршенні якісного стану деревних рослин. Викладено основні концептуальні положення з відновлення парку, які передбачають збереження старовікових дерев як пам’яток природи та історії, впровадження заходів із реконструкції, реставрації та консервації, що дозволить покращити загальний стан насаджень парку та збільшити його естетичну привабливість
парк; насадження; дендрофлора; таксон; елементи благоустрою; консервація; реставрація; реконструкція