У статті наведено результати багаторічного аналізу просторової неоднорідності урожайності кукурудзи (Zea mays L.) на виробничому полі площею 448 га в зоні переходу між Поліссям і Лісостепом України. Дослідження проведено на основі карт урожайності за 2019-2020 та 2023-2024 роки з метою оцінки стійкості внутрішньопольових зон продуктивності та встановлення їх зв'язку із супутниковими показниками. Просторову структуру продуктивності аналізували шляхом агрегування даних yield monitor до регулярної сітки 20×20 м з подальшою класифікацією на три зони продуктивності. Для підтвердження агроекологічної обумовленості зон використовували багаторічні композити NDVI (Sentinel-2) та карти яскравості ґрунтової поверхні. Встановлено, що просторові межі зон низької, середньої та високої продуктивності зберігалися упродовж усього періоду досліджень, незважаючи на міжрічні коливання середнього рівня урожайності. Середні багаторічні значення становили 6,2 т/га у низькій, 9,5 т/га у середній та 12,3 т/га у високій зоні продуктивності. Коефіцієнт варіації площ зон не перевищував 11,6 %, що свідчить про їх високу просторово-часову стабільність. Кореляційний аналіз показав тісний прямий зв’язок між багаторічною картою продуктивності та середньобагаторічним NDVI (r = 0,86-0,94), а також стабільний обернений зв’язок із показниками яскравості ґрунту (r = -0,79…-0,87). Високі значення коефіцієнта детермінації (R² = 0,74-0,88) підтверджують, що основна частка просторової варіації урожайності зумовлена сталими ґрунтово-ландшафтними чинниками. Отримані результати доводять доцільність використання багаторічних карт урожайності у поєднанні із супутниковими індексами для виділення стабільних зон продуктивності поля. Такий підхід створює наукове підґрунтя для впровадження технологій точного землеробства та просторово диференційованого управління агроресурсами
Zea mays L.; просторова неоднорідність поля; яскравість ґрунту; багаторічні карти урожайності; коефіцієнт детермінації; точне землеробство; management zones